Навчання сліпої дівчинки Неволько Ангеліни у звичайному класі

 Великолюбінська ЗОШ І-ІІІ ступенів - одна з кращих шкіл Городоцького району. Я Олег Юліанович Матківський працюю на посаді директора даної школи вже 15 років.

Два роки тому в нашій школі було запроваджено інклюзивне навчання для дитини з особливими фізичними потребами Неволько Ангеліни.

Такого в нашій державі ще не було. Вперше незряча дівчинка навчається не в школі-інтернаті, а в звичайній загальноосвітній школі. І навчається досить успішно.  

Для того, щоб Ангеліна Неволько змогла навчатися у школі, слід було провести певну підготовчу роботу. Зокрема у класі встановле­но звуковий сигналізатор, також спеціально обладна­но санвузол, створено сере­довище фізичної безпеки в класі (позбавлено клас від небезпечних речей та пред­метів), облаштовано пандус.

Викладачі-педагоги змушені були опрацьовувати спеціальні рекомендації, вивчи­ти методики навчання незря­чих дітей; ознайомитися з програми спеціальних шкіл, розробити індивідуальний навчальний план з урахуван­ням особливостей психічних процесів незрячих осіб.

Зі самою Ангеліною про­водились вправи з орієнтації в приміщенні класу та шко­ли, відбувалося вивчення комбінації шести крапок, що є основою шрифту Брайля.

Серед однокласників та їх батьків проведено анкету­вання з питань інклюзивно­го навчання, відбулися зустрічі, бесіди з батьками та представниками навчаль­но-реабілітаційного центру «Джерело», з дирекцією школи, шкільним психоло­гом щодо навчання сліпої дівчинки у звичайному класі.

Протягом року вчитель початкових класів Ліщинська Галина Михайлівна оп­рацювала чимало літерату­ри з основ тифлопедагогіки та методики навчання незря­чих дітей. Була присутня на презентації технічних за­собів, що допомагають отри­мувати інформацію слабозорим та сліпим особам. Дана презентація була проведена представниками шведсько-фінляндської школи «Свеорі» м.Хапаранда . Галина Михайлівна також брала участь у конференції з пи­тань впровадження досвіду інтеграції незрячих дітей в загальноосвітні навчальні заклади, у курсах, які про­ходять в рамках шведсько-українського проекту «Інклюзивна освіта шко­лярів з обмеженими можли­востями».

Вчителька, перебуваючи у Швеції протягом 10 днів, оз­найомилась з досвідом робо­ти шведських колег з даної проблеми.

Згідно з наказом відділу освіти Городоцької район­ної державної адміністрації у штатний розпис даної школи введено посаду асис­тента вчителя. Велика робо­та була проведена також з батьками Ангеліни. Накрес­лено ряд завдань, які слід розв'язувати батькам, щоб допомогти дівчинці адапту­ватися до нового середови­ща, до нової діяльності, а та­кож виконувати вдома впра­ви з корекції рухової актив­ності.

Неволько Ангеліна у пер­шому класі була забезпече­на підручниками із спеціаль­ної школи № 100.За рахунок спонсорів отримала в подарунок Брайлівську машинку, набір для малювання, звуковий м'ячик та Брайлівську лінійку. Спільними зусиллями вчителя, батьків, асистента-вчителя виготовлено та пристосовано для тактильного сприймання наочність з різних предметів. Асистент вчителя Глушко Олеся оволоділа шрифтом Брайля та ознайомлена з методикою викладання предметів для незрячих у початковій школі, і тому має змогу безпосередньо готувати наочний матеріал для незрячої учениці.

Навчальна діяльність незрячої дитини залежить від багатьох умов. Серед них - оволодіння моторикою власно­го тіла, розуміння функціо­нальних дій з предметами й вміння практично їх викори­стовувати. Тому протягом першого класу проводились вправи, спрямовані на ко­рекцію постави, рухів. Вони поєднувалися з фізхвилинками на уроках, іграми на пе­рервах, настановами з боку вчителя, асистента вчителя. 

Велике значення в отри­манні інформації для незря­чих має слово. Вербальні зв'язки становлять важливий канал отримання знань та зба­гачення досвіду дитини. Тому багато вправ були спрямовані на розвиток мовлення. Звер­талася увага на чіткість та точність формулювання ре­чень. Такі завдання принесли користь учням всього класу. Рівень розвитку мовленнєвих навичок і Ангеліни, і решти учнів покращився.

Учениця протягом першо­го та другого року навчалася за програ­мою загальноосвітньої школи та засвоїла програмовий ма­теріал першого та другого класу на дос­татньому рівні, з окремих предметів - на високому.

Досить швидко та правиль­но записує слова, речення під диктування, правильно вжи­ває і пояснює розділові знаки. Уміє виокремити у мовному потоці сло­ва із заданими озна­ками, визначає на слух кількість ре­чень, відповідає на запитання за змістом, самостійно будує зв'язне вис­ловлювання за пода­ним початком, на ос­нові випадку з жит­тя. Ангеліна має добре розвинене мовлення, для якого характерні судження та висновки, як у дорослої людини.

Ангеліна групує предме­ти за даною ознакою, во­лодіє окремими способами порівняння (накладання, вкладання), лічить об'єкти, називає числа в межах 100, знає склад чисел, виділяє у тексті задачі умову і запитання, розуміє зміст математичних відношень, обґрунтовує вибір дії розв'язання задачі, володіє культурою записів.

Учениця добре читає 12-15 слів за хвилину, розуміє про­читане. Вміє поставити запи­тання до тексту. Має творчу уяву, тому цікаво, змістовно продовжує текст, дає оцінку вчинкам героїв.

Неволько Ангеліна розпо­чала вивчення основ комп'­ютерної грамоти за спеціаль­ною програмою в Ресурсно­му центрі при «Львівській політехніці». У цьому ж центрі розпочали друкувати підручники для третього класу шрифтом Брайля, оз­вучуються підручники «Рідна мова», «Я і Україна» з різних предметів волонтерами.

Ангеліна здібна, старання учениця. Її наполегливість вражає дорослих. Вона багато зусиль докладає для навчання і дуже хоче вчитися в школі.

Однак ще багато проблем інклюзивного навчання незрячої дитини в загальноосвітньому навчальному закладі потребує вирішення. Сьогодні є нагальним: другий комплект підручників для незрячої учениці, спеціальний папір для Брайлівської машинки та комп'ютер з озвученою програмою.

 Сьогодні з впевненістю можна сказати, що інтеграція  незрячої дитини в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи не тільки можлива, але й необхідна. Це найкращий шлях соціалізації дитини з особливими потребами. Це найправильніший напрям у формуванні гуманного суспільства.